Інтерв’ю Івана Григорука, члена Правління НТСЕУ, виданню Kosatka Media
– Іване, наскільки зараз складна ситуація у електроенергетиці України?
– Споживання електроенергії за останній місяць просіло приблизно на 7,7%, порівняно з аналогічним періодом минулого року. Зокрема, споживання електроенергії машинобудівною промисловістю впало на 18,3%, металургійною – на 8,2%, електротранспортом – на 4,5%, комунально-побутовими споживачами – на 7,7%.
Незважаючи на те, що населення перебуває переважно вдома через карантин, споживання електроенергії також впало – на 3,2%, якщо оцінювати по платежах.
Вироблення електроенергії також зменшилось. У нас основа в структурі виробітку електроенергії – атомна енергетика, а вона переживає не найкращі часи. Атомники ще й дотують відновлювані джерела енергії, продаючи Гарпоку електроенергію по мінімальному фіксованому тарифу, який навіть не покриває затрат. Але й по цьому тарифу Гарпок з ними не розраховується. Тому атомники вимушені брати кредити в банках, щоб профінансувати операційну роботу компанії та зарплати.
Крім того, порівняно з минулим роком, атомні електростанції зараз продають на 6 % менше своєї виробітки. Сьогодні у роботі перебувають 11 з 15 енергоблоків українських АЕС. Враховуючи диспетчерські графіки генерації електроенергії та балансові обмеження, навіть за минулу добу атомні станції України недовиробили 15,72 млн кВт-г електроенергії.
А ТЕСи і ТЕЦи сьогодні працюють зі збитками біля 1 млрд грн в місяць. Поточний стан енергетичного сектору країни є в край складним, з негативним значенням, через великі суми по перехресним субсидіям та іншим супутнім проблемам. Тому «Гарантований покупець» теж перебуває не в найкращому становищі. Його підштовхують до межі неплатоспроможності. І це ставить під загрозу поставки електроенергії споживачам в період карантину, адже Гарпок продає електроенергію постачальникам, а вони вже кінцевим споживачам.
Зараз переживають не найкращі часи, а тут ще загальна виробітка усіх зелених потужностей у березні перевищила загальну потужність ТЕС та ТЕЦ, які грають основну роль у балансуванні, і це теж – велика загроза.
Наприклад, 15 березня у нас сонце і вітер видали в пікову потужність 2978 МВт/год. При цьому потужність ТЕС на цей момент складала 2294 МВт в годину. І це повторювалося декілька днів поспіль.
– Як довго наша енергосистема може витримати в такому режимі? Не станеться колапсу, про який вже раніше казали експерти?
– Завдяки професійній роботі диспетчера НЕК «Укренерго», що займається первинним, вторинним та третинним регулюванням, колапсу не стається, В деяких випадках диспетчер видає до 360-380 команд за добу. Але це фактично керування в ручному режимі. Люди, замість того, щоб тільки контролювати автоматику, взяли на себе основний тягар по регулюванню роботи Об’єднаної енергосистеми. Щоб вона, як то кажуть, не «лягла».
Це ненормальна ситуація. В Німеччині диспетчер видає 10-15 команд. А у нас – понад 300. Уявіть, наскільки в нас складніше утримувати енергосистему. Єдине, що радує – професіоналізм диспетчерів, які вміють забезпечити роботу системи в такий складний час.
– Від такого надзвичайного регулювання енергосистеми – хто найбільше страждає?
– Страждає генерація. У нас питання балансування – це теплові станції, в основному, з ГАЕС. Іноді вони працюють в насосному режимі майже цілодобово. Так, додаткового навантаження на обладнання ГАЕС майже нема, але страждає економіка роботи підприємства через споживання електроенергії «на закачку» за високими цінами.
Теплові станції й так майже всі в одноблочному режимі працюють, у них іде розвантаження блока до нуля, а потім вони повинні за командою підняти блок, вийти на повну потужність. Уявіть, яке у нас іде переспалювання вугілля. Крім впливу на саме обладнання, шкідливі викиди в атмосферу збільшуються в рази. А ТЕСи і ТЕЦи в нас – в основному, в межах міст.
– Повертаючись до проблем «Енергоатому» і «Гарантованого покупця». Сюди ж додається проблема боргу «Укренерго» перед «Гарпоком». Цей клубок проблем можно розв’язати?
– Це питання до Мінфіну, Мінекономіки і частково до Мінекоенерго. Є непопулярні, але дієві рішення. Але хтось від них би постраждав. І хтось повинен взяти на себе питання компенсації постраждалій стороні. І, як не крути, це – держава. Але за чий рахунок вона могла б це зробити, навіть не знаю. Тому проблема і не розв’язується.
Нещодавно Кабмін анонсував, що вони залучили 160 мільйонів іноземних інвестицій, це для них досягнення. Але врахуйте, які суми боргів вже є у «Енергоринку» і «Гарантованого покупця», це ж на когось повинно лягти? На державу. А економіка і в кращі часи такого варіанту не витримувала. Тому – все і висить у повітрі.
– Як ви ставитеся до ідеї уряду ліквідувати «Гарантованого покупця» і передати його функції «Енергоатому»?
– Наразі його неможливо ліквідувати, у нього є борги та зустрічні зобов’язання. Це так само, як з «Енергоринком» – він досі не ліквідований, тому що є борги і зобов’язання перед ним, і його – перед іншими учасниками ринку. Він може перебувати у стані ліквідації, і комусь передати функції.
Та ми вже маємо ситуацію, що в «Енергоринку», коли дебіторська заборгованість більша кредиторської, в рамках реформи забрали функцію у підприємства, залишивши його сам на сам з своїми проблемами, і передали повноваження «Гарантованому покупцю», який наразі не справляється. Далі довели прибуткове підприємство «Укрінтеренерго» майже до банкрутства , тому що перекинули йому усіх, хто не може платити, тепер – так само хочуть вчинити з «Енергоатомом»…
Там не буде плюса, там буде гарантований мінус. Тому – я ставлюся до цієї ідеї негативно. Треба спочатку прийняти рішення, яке б працювало, та знайти дієвий механізм по розв’язанню боргів минулих та нинішніх.
– Системи накопичення електроенергії змогли б вирішити якісь проблеми за нинішніх умов, і які саме?
– Energy storages могли б вирішити декілька питань.
Перше – в цьому році очікується біля 10 ГВт•год загальної потужності ВДЕ. Тариф дотується атомною та гідроенергетикою, при зростанні потужності ВДЕ падає виробіток на ГЕС і АЕС. Виникає питання – за рахунок чого дотувати зелений тариф? Ми втрачаємо механізм, на основі якого все побудовано. Виходить, що «Гарантований покупець» гарантовано не заплатить не тільки ВДЕ, а і всім, хто їх дотує.
Якщо не вводити energy storage, то такий ріст ВДЕ порушить всю схему, за рахунок якої вони розвивались. Тобто – вони рубають гілку, на якій сидять.
Враховуючи, що 10+ ГВт планується у 2020 році, виходить, що в структурі виробітки частка ТЕС і ТЕЦ впаде на 24-25%, ГЕС – десь на 22%, ГАЕС – десь на 6-7%, а атомні станції впадуть десь ще на 3%. ВДЕ відбере у них об’єми виробітку. І далі – фінансово-економічні наслідки.
По-перше – грошей не буде для оплати тим самим ВДЕ. По-друге – амортизація ТЕС, ТЕЦ, ГЕС і ГАЕС набагато вища, ніж у ВДЕ – у них спад ефективності біля 1% в рік. А всі решта – вони і так, м’яко кажучи, не нові. За часів незалежності у нас не було побудовано жодної ТЕС і ТЕЦ. А саме вони грають ключову роль у балансуванні, на них найбільше навантаження, а звідси значна амортизація. За рахунок чого вони будуть виконувати свої планові чи непланові роботи стосовно підтримки надійності роботи своїх станцій?
– Які energy storage для України найефективніші?
– Треба розширяти існуючі і будувати нові ГАЕС. Виходячи із локальної необхідності. Це найбільш ефективно в плані балансування.
Крім того, у нас помінялися вимоги до роботи мережі. На ТЕС і ТЕЦ від нуля до повного завантаження в гарячому резерві виходить 15-18 хвилин. А треба швидше, враховуючи сьогоднішню структуру виробітки та споживання. Тому літій-цинкові та літій-іонні системи накопичення енергії є теж досить ефективними для паралельної роботи з ВДЕ в умовах роботи енергосистем.
Крім того, все це допомагатиме вирівнювати графіки виробництва та споживання, і тих самих ВДЕ будуть менше обмежувати у видачі потужності. Вони зможуть максимально видавати свою потужність в пікові години споживання, коли можливо недостатньо сонця чи вітру. І нічого не втратять у своїй економічній моделі.
Всі великі станції були побудовані за залучені кошти з розрахунком на те, що ВДЕ швидко окуповуються. Якщо не поставити системи накопичення енергії, які б працювали в паралелі з ВДЕ, це якраз літій-іонні та літій-цинкові системи, то зміниться строк окупності самих станції. Їх власники будуть потенційними банкрутами: якщо вони залучили кошти на 5 років, а окупність у них, з обмеженнями, стане 6-7 років, то вони не зможуть повернути кошти кредитору у встановлений строк. Треба буде йти на незрозумілу для кредитора реструктуризацію – немає прогнозу, неясно, на який строк збільшувати попередні умови кредитування. Якщо є системи накопичення – прогноз зрозумілий, і тариф зрозумілий, і виробіток з самого початку зрозумілий. Тоді все стає на свої місця – та сама станція, сонячна чи вітрова, стає зрозумілою для кредитора – і на скільки її реструктуризувати, і щодо будівництва систем накопичення енергії теж не буде питань – треба забезпечити окупність проекту в цілому.
– Щоб системи накопичення електроенергії почали виручати енергосистему – головне питання в законодавстві?
– І так, і ні. Якщо в паралелі працюватимуть ВДЕ з energy storage, нове законодавство не потрібне. Якщо юридична особа-власник електростанції оформить на себе будівництво тих самих накопичувачів, оформить ліцензію, то тут практично немає питань ні з тарифом, ні з правилами роботи.
Зміни потрібні тільки у випадку, якщо це буде окрема незалежна станція, яка буде надавати послугу з накопичення електроенергії. Але в нас ринок супутніх послуг ще не запрацював, правила не відпрацьовані, щоб надавати послугу по балансуванню генерації . Тому – так, там ще треба працювати. Вже є законопроекти, робота ведеться, підтримується і Європейським Союзом, і нашими партнерами зі США.
– Тобто, у цьому напрямку не «все пропало»?
– «Все пропало» було б, якби ми нічого не робили. Ми просто трохи запізно до цього прийшли.
Приблизно 5 років назад Мінекономіки видавало прогнози споживання електроенергії і взагалі всіх енергоносіїв. «Укренерго» та НКРЕКП працювали стосовно прогнозів виробітки на рік. Тепер таке прогнозування йде за рахунок минулих періодів, і це на себе взяв системний оператор. Мінекоенерго усунулося від прогнозування, а «Укренерго» і досі прогнозує виробітку, в тому числі – для диспетчеризації. І більше ніхто цим не займається.
Політики довели ситуацію до крайності. У нас надвеликі потужності виробітки, а споживання падає з кожним днем, місяцем, роком. Ніхто не працює над формуванням ефективної структури виробітки – споживанням електроенергії відповідно до планів розвитку економіки країни, яких теж, в принципі, не має. Бачите, в умовах навіть карантину споживання впало і по населенню .
А змін в законодавстві варто чекати десь упродовж року. Залежно, як ми всі справимося з коронавірусом. Але фахівці працюють віддалено і над стандартами, підзаконними актами, і над правилами, вимогами до різних систем накопичення. Іноземні партнери діляться своїм досвідом. Тому – робота йде, хоч і не так швидко, як хотілося б.
– Перейдемо до менш оптимістичного питання. Які наслідки неплатежів населення можуть бути, зважаючи на заборону уряду відключати енергопостачання боржникам на період карантину?
– Уряд заборонив відключення не тільки громадянам, а й підприємствам у сфері ЖКГ, на період карантину плюс 30 днів з моменту його відміни. Проблема в тому, що не було застосовано дзеркальної норми до самої генерації. Вони ж повинні працювати за якісь гроші, щоб забезпечити ту послугу для споживача. І так само – до розподільчих мереж та системного оператора та ін.
Вийшов колапс – одним заборонили не поставляти послугу, іншим дозволили за це не платити якийсь період без будь-яких наслідків, не лише відключення, а й штрафів, та інших супутніх нарахувань . При цьому незрозуміло , яким чином і за чий рахунок мають виконувати роботу постачальники енергопослуг. Ніхто не спитав, чи є у них на це кошти.
Наскільки я знаю, наші постачальники електроенергії і генерація вже зверталися до президента з проханням обмежити застосування до них штрафних санкцій за невиконання ними фінансових зобов’язань перед контрагентами: «Оператором ринку», «Гарантованим покупцем», «Укренерго» та іншими. Тому що вони потрапили в пастку. І з цим треба щось робити, бо вся генерація та постачальники потраплять у банкрутство згідно правил. І тоді ніхто не зможе працювати. Треба або якось змінювати це розпорядження Кабміну, або фінансово захищати і генерацію, і постачальників електроенергії.
– Чи може бізнес якось мінімізувати свої втрати на період карантину?
– Завжди за це хтось має платити. Наразі держава повинна дати якийсь компенсаторний механізм, якісь податкові пільги. Таким чином бізнес міг би скоригувати свій фінансовий план, і не піти у мінусові показники.
На проблему треба дивитися в цілому: якщо комусь дозволяєш не платити, то треба думати, як допомогти тим, хто повинен забезпечити ту послугу в цей складний для всіх час, за рахунок чого вони б мали забезпечити нормальну роботу в рамках фінансового року, не збанкрутувати.
– Відмовитися виконувати свою роботу, якщо немає, за що, просто закритися – вони не можуть?
– Ні. Не мають права. Це має адміністративні і кримінальні наслідки. Інакше б вони так і зробили – просто перейшли на максимально можливий мінімум роботи підприємств, і все.
– Як зміниться життя інших секторів енергогалузі, зокрема, газового та нафтового? Чи подешевшає газ, які у нього перспективи?
– Газ уже почав дешевшати. На європейських хабах ціна його продажу складає в середньому $100. Це результат загальноекономічної кризи. Фактично Європа відреагувала на азійські ринки. Там упала ціна до історичного мінімуму – $106 за тисячу кубічних метрів.
Тому – газ буде дешевшати ще більше, хоча з травня – червня можливий невеликий ріст ціни, в залежності від кон’юнктури.
Рано чи пізно світ пройде цю кризу, але економічні наслідки будуть вражаючими . Промисловість просяде, споживання просяде, бо впаде купівельна спроможність населення у світі.
В нас зараз 15,9 млрд кубів газу у сховищах. Нам не так багато треба докупити, і вже почали закупку на наступний осінньо-зимовий максимум, тому що поки ціна зараз набагато дешевша, ніж зазвичай.
– По нафті які реалії і перспективи?
– В результаті цінової війни між Саудівською Аравією та Росією нафта впала дуже сильно, Brent торгується біля $32 – 33 за барель. Впало споживання – і почалася боротьба за демпінг по ціні, що вкрай перелякало інвесторів на цьому ринку.
Очевидно, що друга сторона програла би, та наприкінці минулого тижня вдалось політично врегулювати протистояння та підписати угоду ОПЕК+, де учасники погодились на скорочення обсягів нафтовидобування на 9,7 млн барелів на добу, починаючи з травня місяця. В результаті ф’ючерси на нафту в Лондоні виросли приблизно на 4%.
– Для українців дешева світова нафта означає дешевший бензин, зважаючи на курс долара до гривні?
– У нас продукти переробки нафти в більшості іноземні, тому – мали б подешевшати. У нас немає потужностей для переробки, об’єми яких б могли впливати на загальну ціну по країні. Європейська ціна переб’є вниз. Тим більше, у нас ще білоруські та прибалтійські, азербайджанські нафтопродукти завозяться. А вони завжди задають тренд ціни на нафтопродукти в Україні.
А враховуючи, що впаде покупна спроможність населення, це вплине на економіку. У нас транспортне сполучення – доставка товарів, послуг – здійснюються залізничним транспортом та транспортом на нафтопродуктах, в основному. Тому мали би впасти ціни. І Антимонопольний комітет не мав би дати можливості піднімати ціну, адже це вплине на вартість усіх продуктів і послуг.
– В Україні багато говорять про необхідність нарощування власного видобування газу та потужностей нафтопереробної галузі. З огляду на карантин і кризу – це нам вдасться?
– Погоджуюсь, видобування необхідно нарощувати. Єдине, що для цього необхідне – забезпечити зрозумілі правила роботи та захистити інвестора. Розробка свердловини займає тривалий час, і немає гарантованого підтвердження об’ємів, які можна буде добути із свердловин. Лише в процесі розробки свердловини розуміємо якийсь гарантований дебет. А вартість – біля $5 млн це оптимістично, щоб її розробити і вийти на промислове добування.
Цю роботу можна продовжити і нарощувати. Потрібні лише прозорі умови для інвестора і гарантія на роботу в погоджений строк часу, за умови якщо він виконує всі правила, норми та інвестиційні зобов’язання..
Україна багата на газові родовища. І це високоліквідний бізнес. Єдине – це наявність прозорих правил та відповідні гарантії для інвестора, щоб не купити кота у мішку.
