Іван Григорук, віцепрезидент Energy Club, на ток-шоу Energy Freedom «Атомна енергетика: проблеми та перспективи».
Чому ринок електроенергії продукує борги та яка проблема небалансів?
Нові правила ринку є недосконалими на сьогодні, тому що частково перетягнули старі правила на нову модель ринку. Це стосується встановлення граничних цін, це стосовно інших правил, включаючи умови роботи постачальника «останньої надії» та механізм ПСО. Механізм ПСО для населення через «ГарПок» з самого початку був абсолютно неправильний, як вже показує історія. Ми не кажемо, з якої причини, чи по чиїй вині. Він був неправильно побудованим. Як приклад «Укрінтеренерго» – прибуткове підприємство, яке в результаті передачі йому функцій постачання електричної енергії неплатникам стало банкрутом. Воно було одним з найкращих підприємств по своїм показникам. Далі пішов «Енергоатом», далі зачепило «Укргідроенерго», «Укренерго» та сама історія. Ця низка подій призвела до зміни в структурі виробітку електричної енергії. Також з’явилась нова генерація, яка абсолютно неконтрольована з точки зору прогнозування виробітку електричної енергії.
Зрозуміло, що коли відбуваються такі проблеми, то це не може не зачіпати інтереси тих, хто працює у галузі, тих хто працює на підприємстві.
Враховуючи те, що впало споживання і спав попит з боку промисловості, у нас виникла така ситуація, що електроенергію «Енергоатому» за правилами ринку не змогли продавати на ринку «на добу наперед», і її частковий обсяг автоматично потрапляв на балансуючий ринок, де був змушений продаватись з 40% знижкою, тобто фактично в результаті плюсуючи собі збитки. Тому реакція «Енергоатома» була правильна, це моя думка, що в березні місяці «Енергоатом» відізвав частку своєї пропозиції по виробітку для того, щоб не працювати у величезний мінус. В той час і склалась така ситуація, що весною навіть виникло питання щодо нестачі коштів для заробітної плати їх працівникам.
Чому ініціативи «Енергоатому», навіть підтримані президентом, зустрічають такий потужний внутрішній спротив?
Так, спротив є, але з різних причин. Одні — через страх техногенної небезпеки, мається на увазі населення, екологи тощо, інші — через страх, що це дуже дорого коштує. І виникає питання, де взяти кошти, та як це вплине на тариф, не розуміючи саму модель окупності через тарифоутворення як через ту надбавку про яку говорив пан Герман [Галущенко – ред.]. Наступна причина – це сама боротьба за місце в структурі генерації, тобто за самі гроші. Виходячи з негативного погляду на атомну енергетику, який склався історично, і використовуючи цей негатив як інструмент, вони намагаються обмежувати розвиток атомної енергетики, але я позитивно дивлюся на те, що «Енергоатом» сам починає шукати виходи зі скрутного становища. Це не держава, а замість неї на рівні керівництва «Енергоатом» як компанія. На можливість експорту електроенергії дивиться, знаходить інші шляхи як великі підприємства – споживачі по двостороннім договорам за рівним графіком. Такий споживач електроенергії є економікоутворюючим для «Енергоатому». Хочу сказати, що минулого тижня була офіційна заява МАГАТЕ про те, що попри декарбонізацію й боротьбу за зменшення шкідливої та небезпечної генерації й інших екологічних заходів у світі атомна енергетика у світовій економіці буде базовою, інших варіантів в близькій перспективі немає, тому державі треба зберегти «Енергоатом» в структурі виробітку електричної енергії в рамках комфортного відсотка, скажемо, від 52 до 60% по відношенню до загального виробітку електричної енергії. Ми розуміємо, що до 2050 року гідної альтернативи не буде. Отже, будівництво нових блоків — це необхідна міра. Далі — продовження терміну експлуатації чи будівництво нових блоків, адже в рамках компанії обов’язково будуть виводитись старі блоки, це вже вирішить саме підприємство. Виробництво електроенергії атомними станціями має свої переваги. По-перше, це найдешевша електроенергія, не враховуючи вартість виводу з експлуатації старих атомних блоків. По-друге, вона карбоно-нейтральна та відносно безпечна, попри те, що у суспільстві існує зовсім інша думка. І зрештою атомна галузь – це стабільна і базова для вітчизняної енергетики генерація, яка дозволяє забезпечити виконання соціальних зобов’язань по вартості електроенергії для населення.
Диверсифікація палива для АЕС: що це та навіщо потрібно?
Це стандартна вимога МАГАТЕ. В будь-якому випадку, повинно бути ще якесь одне джерело постачання палива для України. Враховуючи те, що в нас паливо російське, тому це ще більш важливий стратегічний та політичний крок, стосовно гарантування стабільної роботи атомних станцій як важливої складової енергетичної безпеки України Такі кроки вже були зроблені, адже дві станції вже працюють – це Запорізька АЕС та Южно-Українська АЕС — на новому паливі. Це перший у світі успішний прецедентний випадок, коли ВВЕР-1000 працює на паливі Westinghouse. І це вже факт. Окрім того, наскільки я знаю, ВВЕР-440 на Рівненській АЕС в наступному році теж планують запустити на паливі Westinghouse, тому це якраз може бути гарним прикладом і для атомної енергетики у світовій практиці.
