Аналізуючи фінансові та нефінансові результати діяльності НАЕК «Енергоатом» за минулий рік, з’ясовуємо, чому сталий розвиток оператора чотирьох діючих АЕС має стратегічне значення для держави
Незалежно від пори року, погоди та цінових коливань на світовому ринку вуглеводнів, більше 50% потреби України в електроенергії закривають вітчизняні АЕС. Для атомної генерації не потрібні ані вітер із сонцем, ані спеціальні формули на кшталт «Роттердам+». А помірна ціна атомної кіловат-години давно лишається тим запобіжником, що утримує тариф на електроенергію для населення на прийнятному рівні.
Та попри це, протягом минулого року ми спостерігали за тим, як НАЕК «Енергоатом» потерпала від тиску «рідного» Міністерства енергетики, що з квітня почало штучно обмежувати виробництво атомної електроенергії – на користь зростання часток теплової та «зеленої» генерацій. До того ж, минулого року загальна сума заборгованості енергоринку перед Енергоатомом сягнула «рекордної» позначки. Та як не дивно, водночас 2020-й рік став знаковим для майбутнього ядерно-енергетичної галузі: було завершено кілька стратегічних для держави проєктів та відновлено роботу з будівництва 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС.
Та тільки-но температура повітря впала до мінус 10, а на складах теплових електростанцій раптово виник дефіцит вугілля, як про атомну енергетику знову згадали. Тож саме зараз маємо нагоду розібратися, чим є для України Енергоатом – сезонним «обігрівачем» або ж стратегічно важливим для держави підприємством. І допоможуть нам у цьому результати вкрай непростого минулого року. Цифри, як відомо, річ уперта.
Гра без правил
Ключовою проблемою для роботи Енергоатома, що стабільно забезпечує від 50 до 55% загального обсягу усієї електроенергії, яку споживає наша країна, у 2020 році стало навмисне розбалансування ринку. Раніше тариф на відпуск виробленої атомними станціями електроенергії встановлювала виключно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Зазвичай він на лічені копійки перевищував собівартість виробництва атомної енергії. Саме з таким «тарифом виживання», що становив близько 57 коп. за один кВт-год, Енергоатом увійшов до нового ринку, який запрацював у липні 2019 року. За такою ціною НАЕК мала відпускати спочатку 90%, а згодом 85% виробленої продукції держпідприємству «Гарантований покупець» (ГарПок) у рамках виконання спеціальних обов’язків (ПСО) з метою забезпечення населення доступною електроенергією. Але в положені Кабміну про спецобов’язки сказано, що вони покладаються «для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії», відтак виникає питання – хто, як не держава, має захищати суспільні інтереси. То ж у випадку з ПСО ми маємо приклад того, як держава перекладає свої обов’язки на державну компанію.
Результатом такого непродуманого рішення стало те, що ГарПок купував електроенергію у Енергоатома за безцінь, а продавав її за ринковими цінами, опісля сплачуючи мільярди гривень за «зеленим» тарифом виробникам енергії з відновлюваних джерел. Згадаймо, що торік «зелена» електроенергія коштувала до 5 гривень за кВт-год – майже вдесятеро більше за атомну. Завдяки системним зусиллям керівництва Енергоатома, яке сконцентрувало увагу на захисті інтересів ядерно-енергетичної галузі, у серпні минулого року Кабмін ухвалив Постанову про перехідне ПСО. Вона дала Енергоатому змогу продавати на вільному ринку близько до 40% усієї виробленої АЕС електроенергії.
Але водночас із падінням споживання електроенергії в умовах карантину відбулось стрімке зростання частки найбільш дорогої – «зеленої» – генерації в загальному енергобалансі України. Тобто на тлі об’єктивних обставин спрацювали суб’єктивні чинники у вигляді штучного обмеження атомної генерації. Чому в літні місяці 2020 року по два-три енергоблоки АЕС виводилися у резерв, а частка вугільних ТЕЦ у загальному енергобалансі або зростала, або ж лишалась на рівні «доковідних» показників, – питання риторичне.
А між тим, відповідь є, і вона наочна. Заборгованість ГарПока перед Енергоатомом станом на кінець 2020 року перевищила 8 млрд грн. Разом із боргом НЕК «Укренерго» у розмірі 4,2 млрд грн Енергоатом недоотримав за минулий рік 12,4 млрд грн. Якщо ж додати до цієї суми борги перед НАЕК, що утворилися ще під час дії старого ринку електроенергії, прострочена дебіторська заборгованість перед компанією на кінець 2020 року становила астрономічні 24,15 млрд грн.
Збитковий лише на папері
Складається ситуація, коли найбільший у країні виробник якісної й безпечної електроенергії фактично кредитує посередників, які мають забезпечувати нею населення, а також інших учасників вільного ринку. Енергоатом загнали у борги перед підрядниками й контрагентами, а тепер ще й звинувачують у начебто «збитковості». Однак компанія ніколи не була і не є збитковою та ніколи не потребувала дотацій від держави.
«Збиткова лише на папері» – саме так охарактеризував фінансові результати НАЕК «Енергоатом» її керівник Петро Котін в інтерв’ю виданню «Ліга.Бізнес». Так, чистий дохід Енергоатома станом на 1 грудня 2020 року становив 42,3 млрд грн, тоді як собівартість реалізованої продукції, тобто витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом електроенергії, – 34,1 млрд грн. Відтак валовий прибуток компанії (чистий дохід мінус собівартість) лише за 11 місяців минулого року мав би становити 8,1 млрд грн.
Проте тільки на коливаннях курсу гривні Енергоатом втратив 6,3 млрд грн. – через те, що компанія обслуговує кредити у валюті. Серед них – не лише цільові кредити на реалізацію програми з підвищення безпеки АЕС від ЄБРР та Євратома, а й кредит на будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) від Корпорації закордонних приватних інвестицій США (OPIC). До того ж, торік Енергоатом був вимушений брати кредити у вітчизняних банків – для забезпечення поточної виробничої діяльності в умовах тотальних неплатежів. Резерв кредитних збитків за підсумками 11 місяців сягнув іще 4,3 млрд грн. Ці кошти Енергоатом зобов’язаний нараховувати на прострочену дебіторську заборгованість відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Тож усі розмови про позірну неефективність діяльності Енергоатома, якою начебто обумовлена його збитковість, є примітивними маніпуляціями. Навіть із «важким» кредитним портфелем та в умовах загальносвітової кризи компанія мала би стабільні фінансові результати, якби не дискримінаційне ПСО. Майже 8 місяців 2020 року обсяги електроенергії, які Енергоатом мав віддавати ГарПоку в рамках ПСО, щонайменше на 40% перевищували реальні потреби населення. Куди йшли «надлишки» атомної електроенергії, за які Енергоатом не отримував навіть обіцяних державою 57 копійок за кВт-год, здогадатись неважко.
Головний драйвер енергоринку
Та навіть в умовах відвертої дискримінації, не маючи можливості повноцінно виходити на торги з усім наявним обсягом електроенергії, Енергоатом раз у раз демонструє, що цілком спроможний успішно реалізовувати власну продукцію у відповідності до прозорих, чесних і зрозумілих стандартів європейського енергоринку.
Наочний приклад: 21 грудня 2020 року Енергоатом-Трейдинг на аукціоні з продажу електричної енергії реалізував 13,3 млн кВт-год з постачанням у період з 1 січня по 30 червня 2021 року. Тобто компанія вже реалізувала третину від загального прогнозного обсягу виробництва електроенергії українськими АЕС за перше півріччя 2021 року, і це повністю відповідає практиці укладання форвардних контрактів на біржових майданчиках ЄС. У таких країнах, як Угорщина, Чехія або Словаччина, саме форвардні контракти на рік і навіть на два-три роки наперед мають найбільшу ліквідність та формують довгострокові цінові тренди на ринку електричної енергії.
Саме така стратегія продажів – це значущий крок до формування цивілізованих і чесних правил гри на ринку електричної енергії, не говорячи вже про те, що вона забезпечить стабільні фінансові надходження для Енергоатома протягом першого півріччя.
З 1 січня 2021 року Енергоатом продає ГарПоку близько 50% виробленої електричної енергії за ціною 15 копійок за кВт-год, а на ринку на добу наперед реалізовує не менше 10%. Решту виробленої електричної енергії компанія продає за конкурентними цінами на різних сегментах ринку, зокрема близько 40% – на ринку двосторонніх договорів.
Спроможність компанії власноруч реалізовувати майже половину своєї продукції доводить, що, «розблокувавши» ринковий потенціал атомної генерації, можна очікувати на перетворення українського енергоринку зі зручного для спекуляцій на передбачуваний та прозорий майданчик. У підсумку виграють усі без винятку споживачі, які отримають прогнозовані ціни на електроенергію, але для цього необхідний перехід від діючої товарної моделі ПСО до фінансового механізму його реалізації, коли держава спрямовуватиме на потреби населення не електроенергію а гроші. Фінансове ПСО передбачає реалізацію всього обсягу електроенергії, виробленої українськими АЕС, на вільному енергоринку. Водночас уряд матиме право перенаправляти зароблені державними енергокомпаніями гроші на погашення дельти, яка існуватиме між ринковою ціною електроенергії та фіксованою ціною для населення. Минулого року Енергоатом вперше розпочав експорт електроенергії: у липні 12 тис. МВт·г базового навантаження було спрямовано до Білорусі, і перша експортна поставка до Молдови дорівнювала 14,9 тис. МВт·г електричної енергії. І це лише перші кроки до відновлення потужного експортного потенціалу української атомної генерації.
Енергоміст
Саме з цією метою минулого року Енергоатом послідовно просував проєкт енергетичного мосту Україна-ЄС, який передбачає експорт електроенергії з другого енергоблоку Хмельницької АЕС до країн Європи. Член Наглядової ради компанії Polenergia, яка виступає головним партнером Енергоатома у реалізації цього проєкту, Гжегош Станіславскі у грудні 2020 року заявив: проєкт «Енергетичний міст «Україна – Європейський Союз» потрібно найактивнішим чином втілювати в життя. Адже він має геополітичне значення не тільки для Енергоатома і держави Україна, а передусім для країн Європи, які вимушені боротися за власну енергетичну незалежність і мати гарантію стабільного постачання до них доступної та безвуглецевої електроенергії.
Нагадаємо, переможцем конкурсу для здійснення державно-приватного партнерства у проєкті «Енергетичний міст «Україна – ЄС» у серпні 2019 року комісія Міненерговугілля оголосила консорціум Ukraine Power Bridge Company Limited. До його складу увійшли компанія Westinghouse (США), французька держкомпанія EDF – Electricite de France, Polenergia International та угорська національна енергетична компанія MVM. Енергоатом прагне, щоб вже у 2021 році цей проєкт отримав «друге дихання» та нарешті перейшов у стадію практичної реалізації. Сподіватись на те, що це таки станеться, дозволяє надихаючий приклад – факт відновлення робіт у рамках ще одного стратегічно важливого для компанії та держави Україна проєкту – добудови третього і четвертого енергоблоків ХАЕС.
Досягнення, яких не мало бути
Що ж маємо в сухому залишку? Держава з року в рік отримує потужну допомогу від атомників у вигляді якісної електроенергії за найнижчою в Європі ціною, натомість постійно «забуваючи» розраховуватися за отримані кіловати. Але Національна атомна енергогенеруюча компанія не просто веде поточну операційну діяльність та шукає оптимальних шляхів виходу з кризи, а й розвиває амбітні проєкти для розвитку й майбутнього атомної генерації.
Енергоатом отримав потужну підтримку Президента України. 22 вересня 2020 року Володимир Зеленський підписав Указ №406 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики». Цим документом Кабінету міністрів було зокрема доручено внести на розгляд Верховної Ради законопроєкт про розміщення, проєктування та будівництво енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької атомної електростанції. Вже у листопаді минулого року Енергоатом завершив етап підготовчих робіт на майданчику ХАЕС, на черзі – розгортання будівельних робіт.
Надзвичайно важливим для Енергоатома та України в цілому стало завершення будівництва першого пускового комплексу Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Минулого року на ЦСВЯП було завершено спорудження усіх будівельних конструкцій та інфраструктури з приймання і зберігання відпрацьованого ядерного палива, а також сам майданчик, на якому будуть розташовані контейнери з відпрацьованим паливом. Розпочалися пусконаладка та випробування обладнання і устаткування, поставленого американською компанією Holtec.
Експлуатація першого пускового комплексу стартує у травні 2021 року – після завершення розчищення, реконструкції та добудови 43-кілометрової залізничної колії від станції Вільча до станції Янів, яка з’єднає Сховище із залізничною мережею України.
3 лютого 2021 року Кабінет міністрів ухвалив рішення про передачу ділянки Вільча – Янів на баланс ДП «НАЕК «Енергоатом». Роботи з реконструкції та добудови залізничної ділянки буде виконувати АТ «Укрзалізниця», що обіцяє завершити їх до квітня. Відтак перша партія відпрацьованого ядерного палива з однієї з трьох українських АЕС заїде до ЦСВЯП вже у травні 2021 року.
Ще 14 пускових комплексів ЦСВЯП добудують до 2040 року – паралельно із заповненням майданчика Сховища контейнерами з ВЯП. ЦСВЯП гарантує безперебійну роботу вітчизняних АЕС з точки зору постачання свіжого та зберігання відпрацьованого ядерного палива. Адже досі Україна вивозить ВЯП на зберігання до Росії, витрачаючи на це до 200 млн дол. на рік.
У 2020 році проєкт з диверсифікації постачань свіжого ядерного палива було розширено: 2 вересня за участі Президента України НАЕК «Енергоатом» та компанія Westinghouse підписали угоду про постачання ядерного палива для реакторів типу ВВЕР-440 Рівненської АЕС з 2024 року.
Наприкінці грудня 2020 року нарешті введено в експлуатацію нову повітряну лінію 750 кВ Запорізька АЕС – підстанція «Каховська». Вона поліпшить якість електропостачання для мешканців і промислових підприємств Херсонської та Одеської областей, а також зніме всі мережеві обмеження з Запорізької АЕС, яка досі працювала із максимальною потужністю 5300 МВт. Відтак ЗАЕС отримала можливість працювати усіма шістьма енергоблоками-мільйонниками на свою повну потужність – 6000 МВт.
Довше, безпечніше, надійніше
Окремо варто відзначити роботу Енергоатома з продовження термінів експлуатації АЕС України. 10 грудня минулого року Колегія Державної інспекції ядерного регулювання України погодила подальшу експлуатацію ядерної установки енергоблока №1 Рівненської АЕС до 22 грудня 2030 року. Минулого року Енергоатом завершив виконання одного з наймасштабніших завдань за роки свого функціонування. У січні 2021 року компанія отримала ліцензію Держатомрегулювання на роботу енергоблока №5 Запорізької АЕС у наступні 10 років. Таким чином було підведено підсумкову риску у роботах з продовження термінів експлуатації 9 енергоблоків українських АЕС – Енергоатом впорався з цим за 6 років.
Завдяки продовженню термінів експлуатації діючих енергоблоків для української електроенергетики збережено 9000 МВт встановленої потужності. Наразі вже 12 з 15 енергоблоків вітчизняних атомних електростанцій працюють у понадпроєктний термін, тобто більше 30 років. Для розуміння: по всьому світі з 443 діючих енергоблоків у понадпроєктний термін працює більше половини. У США для кількох енергоблоків термін експлуатації продовжено одразу до 80 років.
Можливість продовження експлуатації енергоблоків АЕС підтверджується національними регуляторами відповідно до стандартів безпеки та цілком виправдана економічно, адже побудувати новий блок коштує 5-7 млрд доларів, а роботи з продовження терміну експлуатації – 250-300 млн дол.
Виходячи з обсягу робіт з модернізації та заміни обладнання на сучасне, які виконуються у процесі підготовки кожного енергоблока українських АЕС до продовження експлуатації, атомники впевнено стверджують: ці блоки стали більш безпечними та надійними, ніж були на момент введення в експлуатацію.
Безпека понад усе
Безпека експлуатації АЕС – ключовий пріоритет роботи галузі. Енергоатом розпочав виконання Комплексної (зведеної) програми підвищення рівня безпеки енергоблоків атомних електростанцій, джерелами фінансування якої є власні кошти компанії та кредити ЄБРР і Євратом на загальну суму 600 млн євро, 2014 року. Власні кошти Енергоатома – це гроші, які надходять з енергоринку. У 2020 році графіки надходжень коштів за вироблену та поставлену Енергоатомом електроенергію постійно порушувалися, і за таких умов було практично неможливо ані планувати та проводити закупівлі обладнання й послуг, ані вчасно розраховуватись із контрагентами за вже поставлене обладнання та виконані роботи.
У 2019 році термін дії КЗПБ було продовжено до 2023 року. Усього програма містить 1295 заходів, з них на кінець минулого року було виконано 992 заходи, до 2023 року залишилося виконати ще 303.
Наведемо цифри: протягом 2020 року Енергоатом виконав 34 заходи КЗПБ, звіти з виконання яких вже погоджено з Держатомрегулювання, а ще для 25 заходів, виконаних минулого року у фізичному обсязі, звіти перебувають на розгляді або доопрацьовуються згідно зауважень. 57 заходів КЗПБ, запланованих на минулий рік, виконати не вдалося через форс-мажорну ситуацію, викликану пандемією COVID-19, а також через неотримання коштів за вже відпущену компанією електроенергію.
Усі зміни термінів реалізації заходів враховано у проекті Плану-графіку реалізації КЗПБ на 2021 рік, який вже погоджено Міненерго та направлено на погодження до Держатомрегулювання. Тож, коли Енергоатом доповідає про виконання КЗПБ, взагалі-то мало б виникати питання, не чому окремі її заходи перенесені на 2021 рік, а яким чином Енергоатом взагалі спромігся виконати у 2020 році основну частину найбільш важливих заходів цієї програми.
Маючи стовідсоткову впевненість у повній безпеці функціонування всіх енергоблоків вітчизняних АЕС, Енергоатом заздалегідь замовив місії ВАО АЕС (Всесвітньої асоціації організацій, що експлуатують атомні електростанції) та МАГАТЕ (Міжнародної агенції з атомної енергії), які мали відбутися у листопаді 2020 року. Через пандемію COVID-19 обидві місії довелося перенести на червень та липень 2021 року відповідно.
Під час таких місій міжнародні експерти ретельно перевірять умови експлуатації українських атомних станцій, технічне обслуговування та ремонт, радіаційний захист, протиаварійне планування й аварійну готовність. Енергоатом, за відгуками експертів ВАО АЕС та МАГАТЕ, залишається однією з найвідкритіших у світі компаній-операторів.
Свідченням ефективності зусиль Енергоатома із забезпечення надійної та безпечної експлуатації АЕС є той факт, що кількість порушень та відхилень у роботі компанії за підсумками 2020 року зменшилася на чверть. І це найкращий показник за усю історію існування Енергоатома.
Тож минулий рік став вичерпним доказом того, що, рухаючись уперед з проєктами розвитку галузі, рятуючи енергетику України від хаосу та забезпечуючи населення й промисловість чистою і доступною електроенергією, Енергоатом виконує для української економіки роль справжнього «атомного криголама», який прокладає шлях крізь тороси кризи.
В. Бронніков,
Заслужений енергетик України,
Почесний президент УкрЯТ.
