Чиясь невидима рука продовжує підкидати все нові поліна в конфлікт між українським урядом і керівництвом НАК «Нафтогаз України», що розгорівся далеко не сьогодні. Причому це аж ніяк не нагадує корпоративні конфлікти, що незрідка трапляються, або суперечки між різними компаніями, де сторони практично рівні й незалежні одна від одної. У цьому випадку йдеться практично про протистояння господаря, роль котрого грає уповноважений народом України уряд, і високопоставленого службовця, що відстоює якісь свої інтереси.
«НАФТОГАЗ» ВИЯВИВ «ШКІДНИКІВ»
У вівторок «Нафтогаз України» і ПАТ «Укргазвидобування» вимагали від Кабміну компенсувати їхні втрати (111 мільярдів гривень) від постачань газу при виконанні покладених на НАК спеціальних зобов’язань (PSO). При цьому право названих компаній вимагати від уряду визначення джерел фінансування й порядку компенсації за виконання PSO, як зазначається в прес-релізі, підтверджене в судовому порядку.
Окружний адміністративний суд Києва постановою за позовом «Нафтогазу» дійсно зобов’язав Кабмін виконати положення закону «Про ринок природного газу» й визначити порядок компенсації й джерела фінансування для суб’єктів ринку природного газу, на яких покладені спеціальні зобов’язання, змінивши постанову КМУ №187 від 22 березня 2017 року.
«Поточна схема покладених спецзобов’язань шкодить і державі, і споживачам, і розвитку ринку, — підкреслюють у «Нафтогазі». — Існування цієї схеми протягом останніх двох років коштувало значну суму грошей, яку ми оцінюємо у більш ніж 110 мільярдів гривень». «За ці кошти держава могла б провести масштабну модернізацію житлово-комунального господарства, зробити умови життя громадян комфортнішими, рахунки меншими, а послуги якіснішими», — зазначає керівник «Нафтогазу» Андрій Коболєв.
За розрахунками НАК, з 1 жовтня 2015 року до 31 грудня 2017 року «Нафтогаз» постачив контрагентам 40,7 мільярда кубометрів газу в рамках PSO. Згідно з законодавством, зазначають у газовому холдингу, група має право на отримання компенсації своїх економічно обгрунтованих витрат, зменшених на отримані у процесі виконання PSO доходи, і з урахуванням допустимого рівня прибутку.
Зокрема, компенсація для «Укргазвидобування» оцінюється «Нафтогазом» у 74,8 мільярда гривень, недоотриманий прибуток — у 12,1 мільярда гривень. Уряд звинувачується в тому, що «заборгованість за постачений газ нав’язаних Кабміном компаній перед НАК на сьогодні становить 24,1 мільярда гривень».
«При цьому «Нафтогаз» сплатив до державного бюджету всі податки, пов’язані з реалізацією газу, своєчасно і в повному обсязі, — нагадують у НАК і наводять як приклад рівень розрахунків за газ, постачений контрагентам, на яких не поширюється дія спеціальних обов’язків (це здебільшого промислові підприємства). «Він становить майже 100%», — підкреслюється в прес-релізі холдингу.
«Ми неодноразово пропонували уряду впровадити механізм ринкового ціноутворення й вільної конкуренції за кожного споживача, а доходи від цього ринку спрямовувати на збільшення видобутку й енергомодернізацію», — докоряє Коболєв. Він переконаний, що без завершення реформи ринку газу амбітні плани щодо збільшення внутрішнього видобутку, відмови від імпорту газу, зниження цін на газ для населення й реалізація масштабних заходів з енергоефективності приречені залишитися на папері.
ВИНУВАТЕЦЬ УСІХ БІД
Стилістика цього другого раунду бою «Нафтогазу» з урядом дуже нагадує знамените тимошенківське «все пропало». А за тиждень до цього Коболєв назвав дві найбільші, на його думку, проблеми «Нафтогазу». Серед них чомусь ще не було компенсацій за PSO. Проте винуватець всіх «бід» був той же — уряд. Йшлося про втрату дешевих кредитів і про багатомільярдні борги газозбуту перед «Нафтогазом».
За словами керівника «Нафтогазу», через невиконання Україною низки зафіксованих у контракті умов «Нафтогаз» уже втратив опції на автоматичне продовження кредитної лінії Європейського банку реконструкції й розвитку. Чи «схоче ЄБРР у цій ситуації починати переговори з урядом про продовження лінії, мені важко сказати», — боязко зазначав Коболєв, хоча чудово розумів, що вибивати кредит для НАК не входить в обов’язки уряду.
За даними Коболєва, і Світовий банк через наявні (в уряду) проблеми з Міжнародним валютним фондом також не готовий сьогодні надавати кредитну лінію (на 500 мільйонів доларів) під закупівлі Україною газу. «Тобто все це напруження між Україною й МФО вже коштує «Нафтогазу» 300 мільйонів доларів, а буде всього коштувати 800 мільйонів доларів дешевого кредитного ресурсу в 1%», — прогнозує Кoболєв.
На кілька днів раніше «Нафтогаз України» оприлюднив інформацію про сумарну й індивідуальну заборгованості регіональних газопостачальних підприємств (газзбутів). Їхня загальна заборгованість становила 20,4 мільярда гривень (без урахування обсягів газу, постачених у грудні), збільшившись удвічі за останні 12 місяців. Як стверджують у «Нафтогазі», зростання заборгованості газзбутів призведе до погіршення фінансового результату держкомпанії й зменшення платежів групи «Нафтогазу» до держбюджету.
«За новими правилами ми зобов’язані постачати газ, але газзбути зможуть спрямовувати отримані за нього гроші на розрахунки з іншими компаніями. Це не монетизація, а створення можливості для виведення грошей як з «Нафтогазу», так і з державного бюджету України», — критикує перші кроки й плани уряду щодо монетизації субсидій незаможному українському населенню глава «Нафтогазу».
Газзбути за рік збільшили заборгованість за постачений «Нафтогазом» природний газ більш ніж удвічі — з 9,9 мільярда до 20,3 мільярда гривень, повідомила прес-служба компанії. «Нафтогаз» сподівається за допомогою розкриття інформації запобігти подальшому неконтрольованому збільшенню заборгованості цих посередників, яким «Нафтогаз» зобов’язаний постачати газ за правилами, встановленими Кабінетом Міністрів України», — говориться у повідомленні. У НАК звертають увагу на відсутність у постанові уряду №951 від 8 листопада 2017 року (вона набрала чинності з 1 січня) належним чином оформленого порядку проведення розрахунків з фінансування державою пільг і субсидій населенню.
Поточний порядок постачання газу для потреб населення визначає, що «Нафтогаз» є єдиною компанією, зобов’язаною постачати газ газзбутам на пільгових умовах. При цьому частину газу, використовуваного одержувачами субсидій, оплачує державний бюджет. «Проте нові правила створюють для газзбутів можливість використовувати профінансовані державою субсидії для розрахунків з іншими оптовими постачальниками. Зокрема, ці гроші можуть бути використані для оплати газу, проданого газзбутами не населенню, а комерційним споживачам», — зазначають у холдингу.
НА ДОПОМОГУ ПРИХОДЯТЬ ПРАВООХОРОНЦІ
Чи випадково, що того ж дня, коли Коболєв розповідав про дві головні проблеми «Нафтогазу», з’явилося повідомлення СБУ й НАБУ, що інформує про схему розкрадання газу у «Нафтогазу України» на більш як 1,4 мільярда гривень? Правоохоронці, повідомляв прес-центр СБУ, встановили, що протягом 2013—2015 років представники двох комерційних структур надавали «Нафтогазу України» й Нацкомісії (з регулювання енергетики й комунальних послуг, НКРЕКП) недостовірні дані про обсяги споживання так званого «комунального газу», призначеного виключно для потреб населення.
При цьому у прес-службі НАБУ зауважили, що внаслідок зазначених дій, прибутковість виробництва електрики комерційними ТЕЦ, на які надходив «комунальний газ», перевищила 60% (проти 3—5%, передбачених тарифом). «Таким чином, на думку детективів НАБУ, ТЕЦ отримали надприбутки, порівнянні з розміром збитку, заподіяного НАК «Нафтогаз України» в результаті цієї «схеми», — зазначили в НАБУ й уточнили, що 16 січня у Львові було затримано четверо посадових осіб ТОВ «Енергія — Новий Розділ», ТОВ «Енергия — Новояворівськ» і ТОВ «Енергія» за підозрою у заволодінні понад 300 мільйонами кубометрів природного газу НАК вартістю понад 1,4 мільярда гривень.
Схоже, що саме ці затримання стали підставою для тверджень «Нафтогазу» про зловживання газзбутів. Припустимо, названі ТОВ і є цими газзбутами. Заважає одна неув’язочка. Як наголошувалося вище, у «Нафтогазі» нарікають на нові правила, встановлені урядом, проте в повідомленні СБУ зазначається, що зловмисники надавали спотворену інформацію «протягом 2013—2015 років». І до чого тут нові правила, проти яких в істеричній манері виступає «Нафтогаз»?
ПО ТОЙ БІК «КОРИТА»
Схоже, ця компанія просто вирішила сама стати біля розподільчого «корита», відсунувши від нього групу Регіональної газової компанії, що належить за деякими даними підприємцеві Дмитру Фірташу. Але послухаємо й цю сторону.
РГК визнала, що станом на 1 січня, її загальний борг у рамках постачання газу за PSO становив 19,9 мільярда гривень. Але при цьому зауважила, що з них 14,4 мільярда припадає на бюджетну заборгованість з фінансування субсидій.
«Борг бюджету, що становить 72% від загальної заборгованості групи компаній РГК, сформувався через систему клірингових міжбюджетних розрахунків, що існувала досі за субсидіями. Ця система створила багатомільярдні борги бюджету перед компаніями-постачальниками, які забезпечують населення газом у рамках PSO», — зазначають у РГК. Така фінансова модель була головною перешкодою для виходу на ринок нових компаній і розвитку конкуренції, без якої неможливе зниження цін на газ для споживачів.
«Бюджетна заборгованість сформувалася протягом останніх двох років в умовах, коли всі розрахунки за субсидіями на газ проводилися виключно через НАК «Нафтогаз України». Ця компанія стала неформальним кліринговим центром, де в ручному режимі регулюються терміни й обсяги проведення розрахунків на всьому ланцюжку постачання газу населенню. Останню заборгованість, — констатують у РГК, — у розмірі 5,5 мільярда гривень утворили поточні борги споживачів.
МАНІПУЛЯЦІЯ ЦИФРАМИ І СУХИЙ ЗАЛИШОК
Юрист однієї з компаній, що співпрацюють у справі енергоефективності з урядом, на умовах анонімності заявив «Дню», що згадані вище заяви «Нафтогазу» — це штучна й вправна маніпуляція фактами. На його думку, на зростання дебіторської заборгованості газзбутів впливають, зокрема, такі чинники. Споживачі PSO не купують газ за передоплатою, в результаті дебіторська заборгованість з осені на зиму зростає, а з зими на весну падає. Крім того, чинні умови контрактів купівлі-продажу газу укладені між постачальниками PSO містять відтермінування в оплаті на 25 і 90 днів.
При цьому кінцевий розрахунок за фактично переданий газ, який не покривається субсидіями, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу природного газу, на підставі акту приймання-передачі. Тоді як остаточний розрахунок оплати вартості газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій і компенсацій проводиться за процедурою, визначеною встановленим урядом порядком, протягом 90 днів, починаючи з 1 числа місяця, наступного за місяцем купівлі-продажу.
І головна причина, на думку експерта, полягає в тому, що станом на кінець 2017 року близько 70% побутових споживачів отримували пільги й субсидії, за якими розрахунок здійснюється державою в особі Мінфіну. А це відомство з різних причин не забезпечує розрахунки в термін до 90 днів. Причому Мінфін не несе ніякої відповідальності за затримку цих розрахунків, тоді як зазначені чинники для суб’єктів PSO набувають об’єктивного характеру.
У той же час експерт підкреслює, що сьогодні абсолютно неможливо визначити, якою була б ціна газу для побутових споживачів за умови існування в країні конкурентного ринку газу. Річ у тім, що, на його думку, на цьому ринку окрім деяких термінів, мало що змінилося. «Нафтогаз», як і раніше, є монополістом і має можливість диктувати ціну як газодобувачеві — «Укргазвидобуванню», так і споживачам.
Співголова Фонду енергетичних досліджень Дмитро Маруніч сказав «Дню»: «Конфлікт між «Нафтогазом» і урядом може в сухому залишку мати один варіант: Коболєва звільнять, а замість нього прем’єр-міністр Володимир Гройсман доб’ється консенсусу для якоїсь своєї людини». Але, на думку експерта, все може й залишитися, як є, та жодної компенсації «Нафтогаз» все одно не отримає.
У незалежного енергетичного експерта Валентина Землянського інша думка. Він вважає, що в будь-якому разі справа йде до підвищення газових тарифів. Тільки у варіанті уряду це може бути 10%, а відповідно до вимог «Нафтогазу» — майже 50%.
Куди веде неформальний кліринг. Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
