Із інтерв’ю виконуючого обов’язки директора «Укренерго» Всеволода Ковальчука
Розкажіть спочатку які функції виконує «Укренерго» і, головне, які Не виконує?
Ми електроенергію не виробляємо, не продаємо і не купуємо, окрім власних потреб наших адміністративних будівель. Наша компанія – це оператор магістральної мережі і організація, яка відповідає за підтримку загального балансу енергетичної системи України.
Наша перша функція – забезпечення передачі електричної енергії високовольтними магістральними мережами. Друга функція – це забезпечення економічної диспетчеризації, тобто ми формуємо баланс для того, щоб завжди пропозиція на електроенергію відповідала попиту, бо електроенергія, на відміну від інших ресурсів, не може бути накопичена. Тому «Укренерго» можна порівняти з хребтом енергосистеми, тобто ми забезпечуємо цю головну ланку передачі електроенергії від виробника до того, хто її продає кінцевому споживачеві.
Передача електроенергії фізично і документально – це абсолютно різні речі. Фізично вся енергосистема України досі з’єднана практично з усіма країнами колишнього СРСР, тобто частинка електроенергії, якою ви заряджали свій телефон могла бути вироблена ще десь за Уралом в Російській Федерації, або в Прибалтиці, або в Білорусі.
А от документально це все виглядає наступним чином: в поточній моделі ринку, яка проіснує ще два роки (і вона існує ще з 1996-го року), абсолютно всі виробники, хто б то не був – АЕС чи мала дахова електростанція – всю цю електроенергію скуповує держпідприємство «Енергоринок» за фіксованими цінами, крім теплової генерації. Ці тарифи встановлює Нацкомісія з регулювання енергетики та комунальних послуг, очолює її Дмитро Вовк. Після того у ДП «Енергоринок» її купляють ті організації, які здійснюють поставку кінцевому споживачеві. В нашій схемі це ті організації, які володіють розподільчими мережами, це обленерго, їх дуже багато, в кожній області окремо є такі оператори, вони і укладають договори на постачання.
Згідно з визначенням закону, новий ринок повинен запрацювати з липня 2019 року. Два роки піде на його впровадження, потрібно купити багато програмного забезпечення, потім буде ще рік перехідного періоду і лише з 2020 року він має запрацювати повноцінно так, як працює в більшості європейських країн.
Головним для споживача є те, що споживач вперше за всю історію України зможе мати вибір у кого йому купувати електроенергію. І, загалом, цей закон орієнтований на споживача. Поправки в ньому регламентують поняття якості електроенергії, відповідальності постачальника і дозволяють споживачеві змінювати постачальника. Власник фізичних мереж не матиме права відмовити ані підключитися, ані відключитися, ані надавати цю послугу, якщо електроенергію купують не в нього.
Це має й певні ризики: якщо до моменту впровадження цього закону держава не забезпечить реальну демонополізацію на ринку виробництва, так як зараз ми маємо потужні держмонополії – «Енергоатом» і потужну вертикальну інтегровану компанію «ДТЕК», яка була свого часу створена виключно за рахунок політичного впливу, це класична олігархічна компанія, яка тримає контроль над всією тепловою генерацією в країні. Тому ці дві компанії повинні бути сильно обмежені в своїй діяльності, але не енергетичним законодавством, а антимонопольним. Я вважаю, що це першочергове завдання української влади на найближчі два роки.
І інший фактор, який дозволить забезпечити реальну конкуренцію, це те, над чим працює «Укренерго» – ми наблизилися в притул до приєднання нашої мережі до європейської і, оскільки ми не маємо можливості торгувати з Росією (а ми зараз приєднані до неї), нам треба мати з’єднання з іншим ринком…
На енергетичному ринку Європи є дефіцит маневрових потужностей, а їх має Україна, тому ми можемо бути їм корисні для цього.
У нас процес об’єднання починається одразу, коли наші мережі будуть технічно об’єднані, бо зараз обміна електроенергією між українськими і європейськими енергосистемами немає. У нас є невеликий острів енергетичний, (Бурштинський енергоострів).
Через острівні обмеження ми зараз фактично маємо можливість експортувати лише 650 мегават по потужності в три країни: Словаччина, Румунія і Угорщина. Правда, в Словаччині дешева електроенергія, там немає експортного потенціалу, тому де-факто ми постачаємо в Угорщину і Румунію. Також декілька з наших блоків на Добротвірській ТЕС працюють на Польщу, вони фактично приєднуються до енергосистеми Польщі по одній лінії, всі вугільні електростанції ми робимо через поставки на Польщу, що робить компанія ДТЕК, яка володіє цією електростанцією.
Також з цього року відновили експорт в Молдову.
У нас надзвичайний стан (НС) не припинився, кожен місяць Кабмін його продовжує і це правильне рішення в даній ситуації. На жаль, маю відзначити, що теплові генеруючі компанії, які використовують вугілля, дуже погано спрацювали в цей період, не зважаючи на НС. Тільки зараз розпочалися перші поставки вугілля з-за кордону антрацитової групи.
