Помирає головна водна артерія країни. Екологічні аспекти розвитку гідроенергетики

Станіслав Кондратьєв, «ГОЛОС УКРАЇНИ», 28.04.2018

Із інтерв’ю Євгена Яковлєва, еколога, доктора технічних наук

— Кожна здорова водойма — жива екосистема, яка має здатність до самоочищення. Тобто здатна природним способом позбавлятися від надлишків забруднень. Дніпро фактично втратив здатність до самоочищення.

― Дніпро техногенно деформований, у нього немає нормального поверхневого водообміну, а також стоку ґрунтових вод.

На сьогодні продовжують нарощуватися зміни водного балансу і якості води, яка надходить у Дніпро. Однією з найголовніших проблем є недостатньо ефективне очищення промислових стоків. Незважаючи на те, що їх кількість помітно зменшилась, рівень забруднення продовжує наростати.

― Це процес аномального росту водної рослинності і, зокрема, синьо-зелених водоростей. У воді вкрай високий рівень фосфатів, які є благодатним ґрунтом для розвитку цих мікроорганізмів, що призводить до зменшення кількості кисню в ній, вона починає буквально гнити. А це сприяє масовому мору риби. На жаль, процес цей зупинити неможливо, тому що Дніпро нездатний сам себе очищувати, бо він техногенно деформований.

Не варто також забувати, що Дніпро «годує» приблизно 70 відсотків питного водопостачання України, хоча за якістю він абсолютно непридатний.

— Мої колеги, члени-кореспонденти НАН України Аркадій Шапар і академік Володимир Гончарук, не раз звертали увагу на те, що в нас у питному стандарті майже 40 показників, тоді як в Європі їх десь 130. За фактом, із цих заявлених 40 контролюється менш як половина.

— У нас є системи очищення води, однак вони малоефективні. В Україні використовують від 2 до 3 ступенів очищення води, тоді як у розвинених країнах використовують від 8 до 12. У нас переважно йде хлорування води, а в усьому світі такі методи давно не використовують.

В Європі працюють ультрафіолетові, акустичні та інші більш безпечні системи очищення.

— Я вважаю, що найперше необхідно максимально перейти на питне водопостачання за рахунок підземних вод. Така практика у нас є. Це було зроблено Києвом після аварії на ЧАЕС, коли необхідно було терміново відірвати людей від водопостачання із забруднених Десни та Дніпра. Для цього в Києві пробурили приблизно 150 артезіанських свердловин, які сьогодні працюють як бювети. Велика частина рекомендацій водно-рамкової директиви Європейського Союзу базується саме на обґрунтуванні переважного використання підземних вод для господарсько-питних цілей.

— Чи існують у держави якісь єдині шляхи порятунку Дніпра? Які почат-кові заходи можна було б зробити, щоб зупинити процес деградації якості води?

— По-перше, потрібна оновлена державна програма. По-друге, необхідно виходити на міжнародну співпрацю, враховуючи досвід інших країн. По-третє, слід створити ефективну систему моніторингу. Ну і, по-четверте, потрібно науково обґрунтувати гранично допустимі зміни в басейні Дніпра. Дотримуючись цих пунктів, ми зможемо вийти на екологічно безпечний стан річки і щодо її басейну, і стосовно прибережної зони Чорного моря.

Українська гідроенергетика повинна розвиватись і працювати під громадським контролем та згідно європейських стандартів

Національний екологічний центр України, 24.04.2018

Україна потребує принципових змін на шляху розвитку гідроенергетики, вона має стати науково обґрунтованою та екологічно безпечною – такий основний меседж круглого столу «Екологічні аспекти розвитку гідроенергетики в Україні».

Захід відбувся 18 квітня 2018 року в стінах Верховної Ради України і зібрав близько 100 зацікавлених осіб – народних депутатів, представників гідроенергетичної галузі, органів центральної та місцевої влади, місцевого самоврядування, і, що найголовніше, чи не вперше до дискусії на такому рівні була долучена широка громадськість, науковці та експерти, зокрема іноземні.

Організатором заходу був Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Верховної Ради України. Проведення круглого столу було ініційовано Національним екологічним центром України (НЕЦУ).

У вступній доповіді заступник міністра екології та природних ресурсів Василь Полуйко детально зупинився на причинах непогодження прийнятої кабміном у 2016 році Програми розвитку гідроенергетики до 2026 року (далі – Програма) з боку Мінприроди. Було зазначено, що Програма не пройшла процедури стратегічної екологічної оцінки, не було проведено транскордонних консультацій із Республікою Молдова та консультацій з громадськістю. Заступник міністра проаналізував всі об’єкти, плановані до спорудження Програмою, і зауважив, що за кожним з них стоять долі людей та інтереси громад.

Очільник ПрАТ «Укргідроенерго» Ігор Сирота наголосив на значній ролі гідроенергетики, як регулятора та аварійного резерву для всієї ОЕС України. Разом з тим доповідач погодився із недовірою людей до великих проектів, передбачених Програмою. Також Ігор Сирота сказав, що головна роль Дніпровського каскаду – це забезпечення людей питною водою, і що «Укргідроенерго» не зарегульовує басейни і не веде непрозорої діяльності, бо відповідними органами та комісіями їм надано межі рівнів води. І. Сирота підтримав впровадження відновлюваль-ної енергетики, але вказав на необхідності підтримувати відповідний рівень регулюючих потужностей – на даний момент їх потрібно близько 3 МВт на плановане впровадження 7 мВт відновлювальної генерації. Також очільник ПрАТ «Укргідроенерго» запропонував свої розрахунки вартості виробництва і балансування електроенергії з відновлювальних джерел: за словами п.Сироти термін експлуатації сонячних панелей 15-20 років, а вартість будівництва названих потужностей з генерації та акумуляції складатиме $11 млрд. До того ж, як вважає доповідач, будь-яка генерація, в тому числі відновлювальна наносить екологічну шкоду. Також п.Сирота заявив, що йому важко зрозуміти, яким чином Дністровська ГАЕС впливає на екологічну систему Молдови. Наостанок голова УГЕ запевнив, що всі плановані об’єкти будуть проходити процедуру громадського обговорення.

Науковці НАН України у своїх виступах наголошували на необхідності розробки та реалізації програми екологізації гідроенергетики.

Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко назвала основні негативні впливи гідроенергетики на довкілля: зниження проточності та замулення річок, знищення водної флори та фауни. Також вона наголосила на серйозних соціальних проблемах внаслідок розвитку гідроенергетики – зокрема, це затоплення 100 тис. га земель і переселення близько 1000 осіб з місць, де вони прожили все своє життя.

Міський голова Заліщиків Алла Квач розповіла, що влада досі продовжує практику неофіційного тиску на місцеві громади. Так, супротив місцевих громад проти реалізації будівництва каскаду ГЕС на Дністрі карається позачерговими перевірками та відсутністю фінансування заходів із модернізації очисних систем – заявила вона.

Словацький експерт Іван Матушек зазначив. що всі переваги малих ГЕС в управлінні водними ресурсами можуть бути покриті альтернативними комплексними заходами, що успішно реалізується в європейських країнах. При розгляді проектів будівництва малих ГЕС мають розглядатися приклади кращої світової практики.